УРОК 1.2. Мотивація: цілі, класифікація
Цілі мотивації
Ми захоплюємося
нашою наукою, але як заразити молодь цим захопленням? Як заманити у фізику
майбутніх Фермі? Звичайний у цих випадках метод - здивувати, вразити. Проблема
в тому, що людину не можна здивувати, якщо вона не знайома з тією ситуацією, у
яку ваш сюрприз вносить вирішальні зміни. Але в кожній сфері для новачка можна
знайти захопливий, повчальний бік справи й подати її у формі, що викличе
гострий інтерес. Це не кожному дано, але в цьому полягає "секрет мистецтва
лектора” (Карл Дарроу).
Мотивація- це так
звані психічні явища, що стали спонуканням до виконання тієї або іншої дії,
учинку, що визначають активність особистості та її спрямованість на досягнення
запланованого результату.
Мотиваційні
технології покликані сприяти швидкому включенню учнів у професійну
навчально-пізнавальну й навчально-виробничу діяльність без тривалого «вживання»
в роботу, підтримувати діяльність на необхідному рівні активності.
Наявність
мотиваційного компоненту в процесі навчання:
швидкість
включення у навчальну діяльність,
стійкість
інтересу до неї,
наполегливість у
вирішенні навчальних проблем.
Класифікація
методів мотивації
Усіма можливими
засобами потрібно запалити в дітях гаряче прагнення до знань та учіння.
Я. А. Коменський
Одна з поширених
класифікацій методів мотивації поділяє їх на дві групи (є класифікація і на три
групи методів).
Перша підгрупа —
методи стимулювання інтересу до навчання. Дослідження психологів свідчать, що
інтерес, як фактор, що стимулює діяльність, у всіх його видах і на всіх етапах
розвитку обов'язково характеризується:
Позитивною
емоцією щодо діяльності («я люблю цю працю»),
Наявністю
пізнавальної сторони цієї емоції («мені цікаво працювати»),
Наявністю
безпосереднього мотиву, який випливає з самої діяльності (Г.І.Щукіна).
У процесі
навчання важливо забезпечити виникнення позитивних емоцій щодо навчальної
діяльності, її змісту, форм і методів реалізації. Емоційний стан завжди
пов'язаний з подивом, співчуттям, радістю, гнівом. Тому важливо до процесів
сприймання, осмислення, запам'ятовування підключити глибокі внутрішні переживання
особистості. Для вирішення цього завдання учителі застосовують різні прийоми:
створення ситуації новизни, актуальності, морального переживання, цікавості,
подиву , образності та ін. Вони є першим кроком до формування пізнавального
інтересу. Другим кроком є спеціальні методи.
Пізнавальні ігри.
Пізнавальні (дидактичні) ігри — це спеціально створені ситуації, які моделюють
реальність, з якої учням пропонується знайти вихід. Пізнавальний інтерес
отримується завдяки грі, в якій учень виступає активним учасником. Навчальні
ігрові програми в комплексі з ПК вирішують проблеми:
Збудження і
підтримки інтересу до навчання;
Здобування знань
за рахунок власних зусиль в процесі захоплюючого змагання з машиною;
Оперативного
контролю і корекції якості навчання.
Симуляційні ігри
(лат. simulare — прикидатися). Пропонується, наприклад, відтворити засідання
парламенту, порівнюючи свої дії і висновки з діями депутатів. Це допомагає
учням виявити і зрозуміти мотиви прийняття тих чи інших законопроектів. Гра
«бізнес-клуб» допомагає з'ясувати економічну, суспільну, етичну основу
комерційної діяльності. У рольовій грі діють ведучі, виконавці, експерти,
глядачі. Вона містить пояснення змісту й умов гри, підготовку дійових осіб до
виконання своїх ролей, ведучого, учнів-експертів та ін. Метод інсценізації може
мати різні форми, наприклад, форму завчасно підготовленого діалогу, форму
театралізованого відтворення подій, які мають життєве підґрунтя або є
гіпотетичними. Метод генерації ідей нагадує «мозкову атаку», коли учасники
разом «накинулися» на важку проблему і висловлюють (генерують) власні ідеї її
вирішення.
Навчальна
дискусія поступово входить у практику нашої школи. У навчальних закладах
західного світу вона давно й успішно забезпечує хороші результати там, де інші
методи виявляються менш ефективними. Суть даного методу полягає в обміні
поглядами з конкретної проблеми, створенні ситуації пізнавального спору. Для
такого спору використовуються факти боротьби різних наукових точок зору з тієї
чи іншої проблеми. Наприклад, учні висловлюють різні думки щодо причин зміни
клімату на Землі, різні концепції походження людини і под. Ситуація протилежних
думок, наукової суперечки мимоволі привертає їхню увагу до теми. На цій основі
виникає більший інтерес як до теми, так і до процесу учіння. Крім того, за
допомогою дискусії учні набувають нових знань, вчаться їх відстоювати,
стверджуються у власній думці. Важливою умовою ефективності навчальної дискусії
є попередня змістовна підготовка, яка полягає в накопиченні необхідних знань з
теми дискусії, а також формальна підготовка — у формі викладу цих знань. Без
цього дискусія стає безпредметною, беззмістовною, заплутаною і суперечливою.
Дискусію застосовують при вивченні всіх навчальних дисциплін, починаючи із
школи другого ступеня, а повного обсягу її використання досягають у старших
класах. Учнів вчать мистецтву ведення дискусії.
Класифікація
методів мотивації (продовження)
Друга підгрупа —
методи стимулювання обов'язку і відповідальності: роз'яснення значимості
навчання, пред'явлення навчальних вимог, заохочення й осудження в навчанні.
Роз'яснення
значимості навчання — метод стимулювання навчально-пізнавальної діяльності
учнів з метою роз'яснення цілей, як особистих, так і суспільних. Важко
формувати в учнів значимість успішного навчання з усіх предметів. Якщо школярі
розуміють значення засвоєння навчальних предметів, наближених до профілю
майбутньої спеціальності, то значення засвоєння інших предметів їм необхідно
роз'яснювати.
Пред'явлення
навчальних вимог. Метод пред'явлення навчальних вимог до учнів визначається
критеріями оцінки знань з усіх предметів, правилами внутрішнього розпорядку,
Статутом школи. Слід мати на увазі, що постановка навчальних вимог повинна
поєднуватися з методами привчання учнів до виконання навчальної роботи,
навчальних вимог. Відсутність таких навичок може викликати відставання школярів
у навчанні, порушення дисципліни, а за ними — негативне ставлення до
навчально-пізнавальної діяльності.
Заохочення й
осудження в учінні. Метод заохочення учнів застосовується з метою підтримки і
розвитку позитивних засад у їхній поведінці, навчальній діяльності. Головну
роль відіграє оцінка учня за успіхи чи недоліки, але чималої ваги набуває й
усне схвалення чи осуд педагога. Застосування осудження чи інших видів
покарання є винятком у формуванні мотивів учіння і застосовується у вимушених
ситуаціях.
Мотивація на
початку уроку
На початку уроку
варто заохочувати учнів до того, щоб вони самі окреслювали власні цілі. Досвід
свідчить, що люди досягають більшого, ніж запланували, за умови, якщо вони самі
зможуть формувати мету. У стінах класу Джаннетт Вос рекомендує проводити гру
«Станція ДЧЦМЗ» — щоб зосередитися на запитанні «Для Чого Це Мені
Знадобиться?». Ця гра дає можливість учасникам, що сидять у парах, розказати
один одному і вчителеві, що вони сподіваються одержати від цього заняття
(теми), нинішнього дня чи навчального року. Зосередитися учням на своїй меті
допоможе простий список питань:
1. Мета…
2. Засоби та
умови (Які засоби є в розпорядженні? Як я можу їх використати? Що мені ще знадобиться
додатково?)
3. Зобов’язання
(чи прагну я докласти всіх зусиль для досягнення мети?)
4. Дії (перший
крок…, другий крок…, третій крок…)
5. Можливі
перешкоди (їх передбачення).
6. Спостереження
та контроль (як себе проконтролювати?)
7. Підтримка (чи
потрібна?)
8. Перевірка (чи
потрібно щось змінити, щоб досягти мети?)
9. Самооцінка
(наскільки мені вдалося досягти мети?)
Мотивація на
початку уроку
На початку уроку
варто заохочувати учнів до того, щоб вони самі окреслювали власні цілі. Досвід
свідчить, що люди досягають більшого, ніж запланували, за умови, якщо вони самі
зможуть формувати мету. У стінах класу Джаннетт Вос рекомендує проводити гру
«Станція ДЧЦМЗ» — щоб зосередитися на запитанні «Для Чого Це Мені
Знадобиться?». Ця гра дає можливість учасникам, що сидять у парах, розказати
один одному і вчителеві, що вони сподіваються одержати від цього заняття
(теми), нинішнього дня чи навчального року. Зосередитися учням на своїй меті
допоможе простий список питань:
1. Мета…
2. Засоби та
умови (Які засоби є в розпорядженні? Як я можу їх використати? Що мені ще
знадобиться додатково?)
3. Зобов’язання
(чи прагну я докласти всіх зусиль для досягнення мети?)
4. Дії (перший
крок…, другий крок…, третій крок…)
5. Можливі
перешкоди (їх передбачення).
6. Спостереження
та контроль (як себе проконтролювати?)
7. Підтримка (чи
потрібна?)
8. Перевірка (чи
потрібно щось змінити, щоб досягти мети?)
9. Самооцінка
(наскільки мені вдалося досягти мети?)
|