Тема 2. Вивчення нового, або Розмова про основне

 УРОК 2.1. Що таке ідеальний урок

Ідеальний урок

Ідеальний урок — це той, на якому вчитель нічого не робить. Не поспішайте звинувачувати автора в лінощах або некомпетентності. Зовні це дійсно виглядає майже як «нічого не роблення». а насправді такому уроку передує величезна підготовча робота. чим ретельніше був розроблений урок, чим більша підготовча робота була виконана, тим легше і приємніше проходить саме сорокап’ятихвилинне дійство.

Причому працювати не обов’язково в ніч перед уроком (вигадуючи нові технології, які вже вигадані й упроваджені ким-небудь), дещо цілком можна зробити і на канікулах. Після цього ви самі собі сорок разів скажете «спасибі» й будете дуже задоволені своєю працьовитістю. До таких домашньо-канікулярних заготівок належить пізнавальна модель предмета, що вивчається, а також асоціативні схеми тем або уроків.

Піраміда сприйняття різних методів навчання

Модель майбутніх знань

Можна скласти пізнавальну модель предмета, що вивчається, і на початку уроку видати її всім учням. Модель дозволить кожному учню отримати цілісне уявлення про предмет, що вивчається. Методика роботи в цьому випадку припускає штрихування різними кольорами тих елементів моделі, які, з погляду учня, йому зрозумілі, осмислені, засвоєні. Наперед обговоріть, якими кольорами користуватимуться ваші підопічні, скажімо, червоний — «усе зрозуміло», оранжевий — «майже все зрозуміло», жовтий — «50х50», зелений — «дещо зрозуміло», блакитний — «sorry, нічого не зрозуміло». Кількість колірних позицій, які будуть вам підказувати, що треба повторити або пояснити ще раз (два або три), залежить тільки від вашої фантазії й особливостей предмета викладання.

Модель «майбутніх знань» може включати необхідні поняття, принципи, процеси, змістовні елементи, провідні ідеї, факти й осіб. Модель «майбутніх знань» також бажано зробити на великому аркуші ватману і вивісити на стенді в кабінеті, вона виконуватиме роль стрижня, каркаса предмета. Подібну модель можна скласти і для окремо взятої теми або уроку.

Асоціативні схеми

Традиційно вважається, що новий матеріал краще запам’ятовується, коли він занотований. Але сучасні дослідження вчених доводять, що звичайне нотування — слово за словом, речення за реченням, тобто інформація, яка розташована лінійно або стовпчиками, не зберігається у мозку. Мозок запам’ятовує інформацію тоді, коли вона має вигляд певних моделей, схем та асоціацій. Тому не записуйте, а малюйте асоціативні схеми.

Основні принципи створення асоціативних схем такі:

Уявіть, що мозкові клітини — наче деревця, на гілках яких зберігається тематично споріднена інформація. На аркуші паперу спробуйте накреслити основні моменти будьякої теми у формі дерева.

Починайте схему в центрі аркуша з головного елемента, найкраще символа, від якого розгалужуються інші елементи.

Записуйте тільки одне слово чи символ на позначення одного пункту, який хочете запам’ятати, одну головну тему для кожної гілки.

На ту саму гілку помістіть споріднені пункти, наче промені сонця.

Для подібних тем беріть олівці чи маркери одного кольору.

Малюйте стільки малюнків і символів, скільки зможете.

Коли закінчите малювати одну розгалужену гілку, обмалюйте її різнокольоровою лінією.

Регулярно доповнюйте кожну схему. Легше починати із загального, а далі побудувати асоціативну схему, переходячи до конкретного, коли довідаєтесь щось нове з тематики.

Приклад асоціативної схеми уроку економіки, який наводиться нижче, не намальований від руки, але ж у зошиті учнів він матиме той вигляд, про який ішлося. Сміливо малюйте, сміливо користуйтеся кольоровими олівцями, і ви побачите результат. Влаштуйте конкурс на кращий зошит з номінаціями — «Найяскравіша», «Найакуратніша», «Найбільш творча», «містер суперсхема» і т. д. Але тільки для себе чітко розставте пріоритети: основне — знання, а конкурс тільки для того, «щоб примусити коня пити».

Асоціативні схеми (приклади)

Приклад. Основи економіки, 10 клас. Тема «Доходи в ринковій економіці» (автор Булавенко С. Д., м. Ніжин)

Приклад. Українська мова, 7 клас. Тема «Дієприкметник» (автор Ковальова О. В., ЗОШ № 52, м. Харків)

Приклад. Геометрія, 11 клас. Тема «Многогранник та його елементи» (автор Іменнова О. І., ЗОШ № 52, м. Харків)

Малюнок доповнити геометричними фігурами та формулами

Кмітливе читання у вигляді асоціативної схеми

Такі асоціативні схеми — винахід Тоні Базана. Одна з послідовниць Тоні Базана Ненсі Маргуліс розробила асоціативну схему, яку умовно можна назвати «Як за годину прочитати 300сторінкову книжку?». Дуже цікава технологія, тому що мова йде не просто про те, як швидко читати, а й про те, як швидко одержати інформацію. Якщо наші учні володітимуть цією технологією, учителям стане набагато легше працювати (мова про це йтиме далі).

Назвемо цю технологію «Кмітливе читання». Уявіть собі, що перед вами лежить газета, яка виходить один раз на тиждень і складається із 40 сторінок. Як ми читаємо газету? ми читаємо тільки те, у чому зацікавлені. а як знаємо, що читати? Річ у тім, що газета поділена на рубрики, тому, коли ви цікавитесь спортом, то перечитуєте тільки спортивні сторінки, або тільки економічні, якщо ваша сфера зацікавленості — бізнес. І навіть тоді ви не читаєте всіх спортивних чи економічних сторінок. Газетні заголовки висвітлюють основні проблеми, що дає змогу легко вибрати те, що нас цікавить. Тільки завдяки газетному стилю можна легко й ретельно вибрати найцікавіше. Традиційно у першому абзаці подають суть матеріалу, тому можна без зусиль прочитати тільки головне замість того, щоб «ковтати» всю статтю. майже половину газети займають рекламні оголошення, ми на них майже не дивимось. Рекламодавці привертають нашу увагу з допомогою заголовків, малюнків та фотографій. Тому, якщо ви шукаєте пропозиції зимового відпочинку, то знайдіть їх миттєво, і вам не доведеться читати всю рекламну рубрику. Таким чином, нам удалося розгадати таємний код газети.

Аналогічні правила можна застосувати для читання наукової та науково-популярної літератури. Передусім запитайте себе: «чому я це читаю? Що я хочу дізнатися? Яка інформація мені потрібна?». Читайте будь-яку нехудожню книжку як книжку кулінарних рецептів. Адже, коли ви маєте намір на вечерю приготувати страву зі свинини, ви не будете читати розділи про торти та тістечка. А з розділу «м’ясні страви» виберете тільки ті сторінки, що вам цікаві сьогодні.

Створення асоціативних схем та кмітливе читання — навіщо? — спитаєте ви. Тільки з однією метою — щоб легко відтворити в пам’яті засвоєне! (Див.малюнок)

Текст до малюнка (за Ненсі Маргуліс)

Спочатку побіжно перегляньте текст у пошуках інформації.

Приготуйте приблизний каркас схеми.

Читайте не швидко, а кмітливо.

Запишіть основні факти й деталі на підготовленій схемі.

Закінчивши читати книжку, зберіть усі ключові моменти, перемалюйте їх у єдину схему, спростіть її, якщо це необхідно.

Поради для кмітливого читання

Чітко сформулюйте, яку інформацію шукаєте.

Почніть зі вступу, змісту та анотації (основна інформація подана саме там).

Тримайте книжку на відстані 50 см, щоб бачити всю сторінку.

Пам’ятайте будову розділів книжки: назва розділу та перший параграф подає тему, центральна частина поглиблює та пояснює її, у кінці — підсумок.

Продивіться підзаголовки (або інші підказки — ілюстрації, підписи, відокремлений текст тощо).

Проведіть указівним пальцем згори донизу по тексту, стежачи очима за ним (побіжне,вибіркове читання).

Знайдіть те, що потрібне, зафіксуйте (номер сторінки на папері, а якщо книжка ваша, то підкресліть потрібне маркером або олівцем у самій книжці).

Малюйте фрагменти асоціативної схеми за знайденою інформацією, щоб запам’ятати її та виділити головне.

Після побіжного читання всього джерела інформації зведіть до купи всі фрагменти схем —перемалюйте їх у тому порядку, щоб знайдені матеріали мали логічний та послідовний характер (підсумок роботи).

Піраміда, і ще раз Піраміда

Якщо звернутися до Піраміди (яку ми ні в якому разі не повинні забувати, див. слайд 1 цього ж уроку), то зрозуміло, що мова йшла про верхівку цієї споруди, а саме про читання. Кмітливе читання, як побіжне та вибіркове, знадобиться, наприклад, для підготовки до диспутів або дискусій, у яких украй необхідно не обмежуватися матеріалом підручника, а розширити діапазон знань за рахунок додаткової літератури.Але бувають ситуації, коли, навпаки, потрібна дуже уважна та ретельна робота з текстом. У цьому випадку стане у пригоді методичний прийом «Діалог Ривіна». Можливо, він здасться надто ускладненим та накрученим, але для того ми й наділені такою рисою, як критичне мислення, щоб узяти з нього те, що нам потрібне. Розумна та критична фільтрація — це просто необхідна умова вчительської праці. Ми з вами різні, маємо різні здібності та досвід, ми вчимо різних дітей, тому не можна автоматично переносити в життя все, що пропонується в педагогічних методиках.

Діалог Ривіна. Робота за методикою Ривіна передбачає читання або вивчення тексту абзацами. Під абзацами слід розуміти частину тексту до 12 рядків, яка має закінчену думку і зміст якої можна передати одним реченням (до 10 слів). Для вивчення абзацу необхідно спочатку з’ясувати його суть. Для виокремлення головної думки кожного абзацу рекомендуємо наступне:

Знайдіть у тексті нові слова і словосполучення.

Поясніть їх значення своїми словами або прочитайте за текстом, за необхідності скористуйтеся додатковою літературою.

Складіть речення з новими словами, переконайтеся, чи правильно ви їх зрозуміли.

Знайдіть основне слово або словосполучення абзацу.

Усно поясніть, чому ви його вважаєте основним.

Складіть речення з основним словом, щоб передати ідею абзацу, придумайте друге речення, виберіть, на ваш погляд, краще.

Краще речення запишіть у зошит.

Основним словом можуть бути предмети, явища, персоналії, події, про які йдеться в абзаці.

Установіть зв’язки, залежність між цими об’єктами.

Складіть речення, яке виражає суть абзацу, придумайте друге, виберіть краще.

Підготуйте відповіді на запитання, запропоновані вчителем, учнями чи подані в підручнику.

Складіть запитання для товариша.

Придумайте опору для пояснення змісту абзацу іншому учневі.З’ясуйте перспективу розвитку ідеї, проблеми, ознаки, сферу застосування нових понять.

Пов’яжіть засвоєну інформацію з раніше вивченим або прочитаним матеріалом.

Цю методику педагоги розцінюють як місток для формування складніших умінь: читання пункту, сторінки, розділу.

УРОК 2.2. Вивчення основних понять та пояснення нової теми         

Різні методи навчання

Сучасні дослідження в галузі освіти доводять, що традиційне навчання з найпоширенішими лекційними та запитальними методами не підходять більшості учнів. Учні порізному сприймають, обробляють, відтворюють, класифікують та застосовують знання. Одні відчувають глибоко, а інші осмислюють. чутливі отримують інформацію через органи чуття, а ті, хто осмислюють, підходять до всього логічним шляхом. Одні спочатку вивчають ситуацію, а потім самі пробують з’ясувати суть проблеми, а інші відразу, довго не замислюючись, починають щось робити, бо хочуть відразу випробувати на собі, засвоїти нові знання. Кожен спосіб сприйняття знань та інформації має свої переваги та недоліки. Тому навчання має бути пристосоване до індивідуальних потреб різних учнів. Це вимагає від учителя різноманітних підходів у навчанні. Від уроків, де в центрі уваги знаходиться вчитель, слід переходити до уроків, де учні самі доходять висновків з допомогою вчителя.

Вивчення основних понять нової теми (неокласика)

Якщо підсумувати все, що було написане вище, то нескладно зробити висновок — сучасне навчання вимагає якомога більшої та активної участі учнів у навчальному процесі. Навіть коли мова йде про класичні напрями діяльності вчителя, важливо, щоб учні мали активну роль у сценарії уроку. З цієї точки зору пропонуємо варіанти вивчення понять нової теми. Оскільки на уроці учні працюють на рівних з учителем засадах, то, мабуть, такий підхід можна назвати «неокласика». Дійсно, в цих методичних прийомах принципово немає нічого революційного та нового, але учень уже не є пасивним споживачем знань.

•Три-п’ять хвилин кожного уроку вчитель приділяє осмисленню понять нової теми, які завжди виписуються на дошці.

Для роботи над поняттями можна використовувати невеликі структурнологічні схеми — «павучки». Слово обводять овалом і до нього підбирають ключові слова, які характеризують ці поняття. Ці слова утворюють «ніжки павучка». «Павучки» використовуються для усної зв’язної мови, характеристики понять.

Приклад. Географія

Пояснення нової теми

Розглядаючи класичну форму подачі нового матеріалу, в якій головну скрипку грає вчитель (розповідь, лекція), то слід вирішити, як примусити у цей момент учня як мінімум не відволікатися, а як максимум — слухати. В. М. Лізинський у книзі «Прийоми і форми навчальної діяльності» пропонує такі прийоми активізації пізнавальної діяльності:

Учні по ходу пояснення нового проблемного матеріалу не ведуть конспект, а записують питання, що виникають, за найцікавіші з яких виставляються оцінки.

У процесі пояснення нового матеріалу треба виписувати всі вивчені та нові поняття.

У процесі пояснення нового матеріалу пропонується скласти опорний конспект.

У процесі пояснення вчитель через кожні декілька хвилин задає цікаві короткі задачі й завдання на розуміння, пояснення і застосування.

До пояснення учні списують з дошки таблицю, яку вони повинні заповнити в процесі пояснення.

Спробуємо оцінити рекомендації пана Лізинського з погляду проведення реального уроку в реальному житті. Питання — це добре, це як мінімум свідоцтво того, що вчителя слухали. Але питання виникатимуть тільки в тому випадку, якщо розповідь учителя або буде дуже цікавою (не тільки в значенні виконання, але і в значенні фактажу), або зачіпатиме актуальну тему. Виписувати поняття — це теж добре, але нудно. До цієї ж категорії належить заповнення таблиці. Складати опорний конспект — ідея чудова, але це робота не для всіх. Треба дуже багато працювати в цьому напрямі, тобто не тільки навчити, але й регулярно вдосконалювати навички складання опорних конспектів (або структурнологічних схем). А ось перемежати пояснення короткими задачами і завданнями на розуміння і пояснення — це дійсно ефективно.

Заглянемо ще раз у книгу В. М. Лізинського, і буде чудово, якщо хтось візьме на озброєння рекомендації автора. Перед поясненням нового матеріалу автор пропонує: «На початку уроку за підручником протягом 15 хвилин скласти на вибір змістовний план, тези, планконспект, відповіді на питання за параграфом або матеріалом, який учитель пояснюватиме на уроці. При цьому заповнення плану робиться так, щоб залишилися великі поля (одна третина аркуша). Після цього протягом 20 хвилин учитель пояснює новий матеріал, а учні виписують на поля ті думки і міркування, які відкрилися їм у ході розповіді вчителя. На третьому етапі уроку учні протягом 7–8 хвилин вносять цікаві доповнення до пояснення вчителя».

Пояснення нової теми (продовження)

Вивчати новий матеріал можна із допомогою кросворду. Декілька груп учнів на підставі вивчених тем заповнюють кросвордну сітку, при цьому може бути закладене одне слово або ціле речення. Завдання полягає в тому, щоб на підставі заповненого кросворду, користуючись підручником або без нього, учні інших груп (кросворди передаються по колу) знайшли пояснення названих проблем, дали формулювання понять, назвали імена учасників подій.

Так само використовується і класичний спосіб, коли наочний кросворд (або сканворд) не заповнений і необхідно з допомогою підручника і довідників або без них заповнити порожні клітинки.

Матеріал взято з дистанційних курсів: Дистанційна академія «Основа»